Справжня церква

В продовження свята Трійці та теми церкви.
 
Біблія дуже конкретна. Вона нагадує всім, що СПРАВЖНЯ ЦЕРКВА – ЦЕ:
 
СІЛЬ, А НЕ ЦУКОР (Мф 5:13). Блискуче зауваження, яке зробив, якщо не помиляюсь, Олександр Савич. «Бути цукром» значить намагатися бути солодким – догоджати їм, м’яко стелити, уникати конфронтації, говорити так, щоб нікого не образити. Бути сіллю значить пробуджувати спрагу – «я теж хочу того ж, що маєш ти».
 
СВІТЛО, А НЕ БЛИСК (Мф 5:14). Світло справжнє. Блиск фальшивий. Світло – це Бог. Блиск – це світ з його ілюзіями та міражами. Світло зігріває, блиск вабить до себе. Світло нещадне до недоліків, показуючи їх такими, які вони є. Блиск просто заліплює очі і робить підсліпуватим.

 
ОТАРА, А НЕ ЗГРАЯ (1 Пет 5:2). Підкреслю думку словами з російської мови: є «стадо», а є «стая». І це не одне і те ж. Те, що Ісус та апостоли називають церкву отарою та водночас застерігають від лютих вовків, які будуть проникати і шкодити, говорить про природу церкви. Зграя залежить від вожака, і якщо «Акела промахнеться», то на його місце стане інший – хитріший, сильніший і швидший. Отара залежить від Пастуха. Нема Пастуха – вона загине. Коли церква починає існувати за законами зграї, вона приречена; і вигідно це тільки вовкам в овечій шкурі.
 
НАРЕЧЕНА, А НЕ БІЗНЕС-ВУМАН (2 Кор 11:2). Знову питання залежності від Ісуса Христа чи спроби міцно стояти на ногах в цьому світі.
 
СПІЛЬНОТА, А НЕ БУДІВЛЯ (1 Кор 3:9). Грецьке слово «еклезія» означало зібрання людей. Наше слово «собор» також спільнокореневе з словом «збиратися», тобто бути разом. Ми це добре знаємо – теоретично. Але на практиці «церква» для нас – це приміщення, і левову долю церковних бюджетів ми спрямовуємо на приміщення – будівництво, оренду, ремонт, утримання. Погано не те, що в церкви є нерухомість. Погано, що нерухомість починає керувати церквою і диктувати напрямки та масштаб служіння, давати обмеження і ліміти.
 
СВІДОК, А НЕ ЕКСПЕРТ (Дії 1:8). Експерт може не бути на місці ДТП, але за гальмівним шляхом, характером ушкоджень та іншими ознаками може визначити, хто звідки і куди рухався, з якою швидкістю, що сталося і хто винен. Свідок не має спеціальної підготовки, але він може сказати дуже важливі слова: «я бачив». Я за те, щоб ми, християни, отримували якнайкращу освіту у різних сферах життя. Але проти того, щоб ми перестали бути свідками, які можуть поділитися історіями про великі Божі діла у своєму житті – навіть якщо навзамін ми вивчили відмінки грецької мови чи наловчилися монетизувати все підряд.
 
ПРОХОДИТЬ ВИПРОБУВАННЯ, А НЕ УНИКАЄ ЇХ (1 Сол 2:14-15). Тут все просто. Павло не раз згадує спортсменів як приклад. Атлет, який втікає від занять та пропускає тренування, ніколи не буде переможцем.
 
ОБІЙМАЄ, А НЕ ВИТИРАЄ ОБ КОГОСЬ БРУДНІ РУКИ (Рим 12:15). Гарне визначення лицемірства, не пам’ятаю, в кого підглянув.
 
ПРОСЛАВЛЯЄ ХРИСТА, А НЕ ПІАРИТЬ СЕБЕ (1 Пет 2:9). Є поняття вселенської та помісної церкви. Дуже добре, коли конкретна помісна церква запрошує до себе неохоплених Євангелією людей. Але коли помісні церкви в одному місті перетворюються в ярмарку, де за допомогою всяких яскравих штучок припрошують та навіть перетягують воцерковлених людей саме до себе, виникає відчуття, що щось іде не так. Ми понавидумували брендів, за які тримаємося більше, ніж за Ім’я Ісуса Христа. В цьому нічого доброго нема.
 
В божевільному світі дуже важливо відрізнити справжнє від підробки. Фальшиві банкноти, фейкові новини, підробні товари, несправжні люди – наче королівство кривих дзеркал оточило нас, створюючи мінливу НЕреальність.
 
Церква покликана бути «стовпом та підвалиною істини». Шкода, що часом вона перетворюється в частину маскараду і стає фальшивкою та дешевою підробкою. Допускається напівправда, вітаються відтінки змісту, цінується сурогатне спілкування та удаване служіння.
 
Не хотів би я бути частиною фальшивого. Не хочу бути несправжнім. Правда ранить, але робить вільним.

Коментувати через...