Один рік без Facebook

Десь 12 лютого 2016 року я деактивував свій фейсбук-акаунт. 13-го лютого я прокинувся з відчуттям свободи і тихої внутрішньої радості.

Протягом майже року я відкривав для себе, наскільки правильне рішення прийняв. Фб-залежність була не сильною, але прогресувала і давала ускладнення на уважність, пам’ять, здатність обробляти і особливо виробляти якісну інформацію.

За цей останній рік я прочитав десятки товстих книг і дуже добре їх засвоїв. Більше часу зміг витратити на реальне спілкування. Поглибив розуміння речей, які потрібно розуміти глибоко. Відкрив для себе купу класних виконавців. Відбулося моє рукопокладення. Написав програму для підліткового табору по Єв.Луки. Працював у підлітковому таборі. Список можна продовжувати…

Я ще більше переконався, що фейсбук створює ілюзію. Ілюзію спілкування, ілюзію популярності, ілюзію благодійності, ілюзію впливу, ілюзію інформованості та обізнаності.

Все, що робить фейсбук – згодовує наш мозок потоком відібраної ним же інформації, яку ми не встигаємо ні обробити, ні критично осмислити, ні зрозуміти, як її застосувати. Через це ми втрачаємо навички мислення: у нашому мозку одна думка викликає іншу, але коли ми у фейсбуці, то і цю елементарну дію мозок може не робити – в стрічці новин одне зображення-відео-повідомлення змінюється іншим. Звичайно, від того мозок просто атрофується.

Згідний, я – не вчений і не можу розказати кваліфіковано, що саме роблять з нами віртуальні посиденьки, але я з задоволенням розкажу, що відбулося зі мною за останній рік.

  1. Я не помер )))
  2. Я не втратив зв’язок з друзями – навпаки, посилив його.
  3. Я звільнився від потоку інформації, яку, виявляється, зовсім не обов’язково знати.
  4. Я став більше читати.
  5. Я став уважніше читати.
  6. Я відновив здібність переробляти більший об’єм інформації – в межах абзаца, розділа, книги, теми. Це реальний кайф – думати. Думати довго і глибоко.

Знову ж, цей список теж можна продовжувати.

“А може, ти зависав весь цей час в контакті?” – запитає хтось ))).

Ні, не зависав. З усіх соцмереж я видалився (якщо не зраджує пам’ять), залишилися twitter для новин та YouTube для музичних відео та проповідей-виступів-навчальних роликів.

Закономірне питання: чому повертаєшся у фейсбук?

Справді, не робив би цього, але на даному етапі потрібно бути тут і підтримувати новостворений проект (філіал церкви Народ Божий, де я є пастором), в тому числі у фейсбуці.

Що робитиму далі?

Ігноруватиму стрічку новин. Більше писатиму, ніж читатиму.

Буду спілкуватися і по можливості реагувати на повідомлення та запити, надаючи перевагу зустрічам в реальності. Так справді краще і зручніше.

Користуватимусь фейсбуком здебільшого з комп’ютера, а не з телефона.

Заходитиму сюди двічі на день – вранці та ввечері (можливо, в інший час, але не частіше). Ненадовго )))

Щиро бажаю спробувати те ж саме. Вам сподобається!

Коментувати через...