“Господи, якщо Ти є…”

– мабуть, саме такими словами починаються молитви мільйонів нецерковних людей. Ідея такої молитви – виклик і умова-прохання, щоб Бог доказав Своє існування.

Якщо Бог відповів на молитву – Він є, і Він є Бог. Якщо не відповів – або не Бог, або взагалі нема.

Насправді ж такий метод богопізнання не працює. Саме те, що Бог НЕ відповідає на мою молитву, є найкращим доказом, що Бог є Бог. Бо якби Він робив все, що я скажу, то богом був би я, а Він був би якимсь джином.

У нас є діти. Можете уявити собі, що батьки ніколи і ні в чому не відмовляють своїм дітям? Страшна картина. Тільки погані батьки можуть так робити.

Але ми любимо дітей. Ми розуміємо, що вони не все знають і розуміють. Ми не хочемо, щоби вони зазнали шкоди, але бажаємо дати їм найкраще.

Якби Бог виконував всі наші прохання, Він не був би особою, а просто Силою, яку треба навчитися викликати і правильно спрямувати.

Звісно, в реальному житті ми можемо розриватися на частини від несправедливості, бажання щось отримати чи досягнути своєї цілі. Так само, як і діти розриваються від плачу в супермаркеті чи біля кіоску з морозивом. Хтось може сказати: “не треба порівнювати дитинство з справжнім життям!” – зауважу, що дитинство не менш справжнє, ніж дорослість, і емоції такі ж, навіть часом гостріші.

Ми всього не знаємо і не розуміємо. Але головне, про що не треба забувати, і що дійсно має значення, то це три простих слова:

БОГ Є ЛЮБОВ

БОГ, СУД І ДВОРОВИЙ ФУТБОЛ

В дитинстві, коли ми грали в футбол, то зазвичай обходилися без арбітра. Команди грали між собою, а коли виникали спірні моменти (а вони ох як часто виникали!), останнє слово залишалось за найбільш артистичним, або найголоснішим, або просто за найтехнічнішим гравцем тієї чи іншої команди. Або за тим, кому належить м’яч )))
Дворовий футбол – це унікальний вид спорту, в якому всі обходяться без судді.
І складається таке в мене враження, що наш світ уже довгий час просто «грає в дворовий футбол».
Ми намагаємося голосніше кричати, артистичніше впасти, видерти власну правоту з чужих рук.
Ми хочем, щоб інші грали за нашими правилами. Чим далі, тим категоричнішими ми стаємо, примушуючи інших до наших правил гри.
Політика, соцмережі, спорт з усіма його скандалами, шоубізнес, інститут сім’ї – часом складається враження, що ми не те що за різними правилами граємо, а навіть в різні види спорту – хтось в футбол, хтось в хокей, а хтось в бої без правил.
Ми загралися і забули про те, що в цьому світі є Справедливий Суддя. Саме за Ним буде останнє слово – не за нами. Саме царство Ісуса Христа заповнить нову землю під новим небом, а не моє чи твоє царство.
І коли настане «повернення Короля», і Справедливий Суддя сяде на Свій престол, ніхто не насмілиться качати свої права – а таке ми можемо бачити не тільки в дворовому, але і в цілком професійному футболі – коли так звані «зірки»-мільйонери намагаються натиснути своїм авторитетом та іменем на головного чи бокового рефері. «Перед Ним схилиться всяко коліно», і «віддасть Він кожному згідно з ділами його». У Нього є кубок для переможця і червона картка для грішника.
Політик, олігарх, зірка спорту чи шоу-бізнесу, алкоголік, офіцер поліції, програміст, офіціант, будівельник, космонавт, круп’є, наркодилер, студент – кожен буде відповідати за своє життя.

А якою буде твоя зустріч з Ісусом Христом?

ЧЕСНІСТЬ І ПРАВДА – НЕ ОДНЕ Й ТЕ Ж САМЕ

Перечитай заголовок ще раз. І ще раз, будь ласка.

Можливо, воно тебе здивувало. Не поспішай глузувати чи висловлювати свій гнів. Тим більше не тисни лайк – просто так, за звичкою, необдумано.

“Бути чесним” не завжди значить “казати правду”:

Приклад 1. В епоху Середньовіччя вчителі на уроках говорили про те, що земля плоска. Чи були вони ЧЕСНИМИ, заявляючи це? Звичайно. Вони були чесними, ще б пак – вони вірили в те, що казали! Чи говорили вони ПРАВДУ? Зараз ми достеменно знаємо, що ні (не беремо до уваги купку маргіналів, які створили в Мережі кілька сайтів і заявляють, що «кругла Земля» – то глобальна фальсифікація і масонська чи яка там змова) – Земля не плоска, вона таки кругла.

Приклад 2. Партизан потрапляє в полон і, щоб не видати своїх побратимів, говорить ворогам, що загін знаходиться в квадраті А4, точно знаючи, що вони якраз в цей момент знаходяться в квадраті В1. Карателі вирушають в квадрат А4 і дійсно знаходять там партизанів, які вирішили перебратися в інше місце, коли виникла загроза їх викриття. Чи був полонений партизан чесним? Ні. Але він, як це неймовірно не звучить, сказав правду – мимоволі, не бажаючи того і не здогадуючись про це.

Твердження, з якого починається текст, може бути небезпечним і руйнівним, якщо ти тільки даси йому достатньо місця у своєму розумі. Воно сильне настільки, що може зачепити чи навіть зруйнувати інші твердження, як от:

«…Головне – мати віру, і не так важливо, в що ти віриш.»
«…Кожен має право вірити, у що забажає»
«…Правди як такої не існує, в кожного вона своя»
«…Правда – коли ти завжди говориш, що думаєш»
«…Правда є, але люди нездатні її осягнути»

Пройдемося по цим заявам?

«…Головне – мати віру, і не так важливо, в що ти віриш. Кожен має право вірити, у що забажає».
Це ірраціонально, але це справді так: часом дійсно стається таке, що віра робить чудеса. Людина в онкологічній клініці не має нічого, крім віри – і отримує зцілення. Хтось дуже вірить в те, що протягом року заробить мільйон, і його віра дозволяє йому цього досягнути. Але де межа такої віри? Чи дозволить вона мені стрибнути з багатоповерхівки, вірячи в те, що якимось чином я здолаю силу тяжіння і полечу, куди мені заманеться? А як щодо кишенькового злодія, який має непорушну віру в свою невловимість та безкарність? Чи має він право на таку віру і силу, яку ця віра йому дає? А що якщо хтось матиме віру в процвітання і успіх, і ця віра принесе йому справжній фінансовий рай, але за рахунок інших людей?

«…Правди як такої не існує, в кожного вона своя»
Правда одна. Але обмежені люди (тобто всі люди) спотворюють її в міру своїх знань і значно більше – в міру свого незнання, а потім видають власну щирість і впертість за істину в останній інстанції.
І в наш час, чим більше людське ego, тим менше ми заморочуємося роздумами про Абсолют і пошуком істини. Звикли бачити себе в центрі всесвіту, хай там навіть маленького-свого.

«…Правда – коли ти завжди говориш, що думаєш»
Насправді, істина – не завжди в твоїх думках. Ти можеш бути чесним, навіть дуже щирим, але ти не обов’язково говориш правду. Бути чесним – занадто мало для того, щоб претендувати на істину.
Правда вища за твої думки, глибша за твої роздуми, ширша всіх твоїх ідей.
То що, виходить, що…

«…Правда є, але люди не здатні її осягнути»???
Мабуть все-таки не здатні. Так само, як немовля не може саме собі поміняти памперс, чи приготувати їжу. Немовляті потрібна допомога. І нам потрібна допомога когось більшого, ніж людина.

Біля 2000 років тому Ісус назвав Себе «Дорога, Правда і Життя». В нашому світі заявити навіть те, що ти знаєш істину – то вже сміливо. Але сказати, що ти і є істина??? Хтось сказав, що для цього треба бути або найбільшим брехуном у світі, або божевільним, або богом. В свій час я зупинився на третьому варіанті – після довгих вагань, досліджень і роздумів.

Так, я чесно говорю про те, що Ісус Христос є Правда.

Ісус не просто кличе нас бути чесними. Його заклик набагато складніший і цікавіший водночас – ми маємо шукати правду, пізнати правду, підкоритися правді. Для цього треба докласти деяких зусиль. Для цього треба мужність, коли якісь світоглядні твердині будуть падати, як фортеці з піску.

А коли це відбуватиметься в нашому житті, вкрай важливо пам’ятати, що Істина і Любов – нерозлучні. Втім, то вже тема іншого тексту…

Читати далі…

Різдво. Що ми упускаємо?

Як часто ми звертаємося до прекрасного євангельського тексту, де проголошується:

…На землі мир, в людях добра воля!

І як часто ми ігноруємо першу частину цього заклику:

Слава в вишніх Богу!

Мир нам ох як потрібен. Добрі люди навколо нас теж були б не зайвими, та й для себе доброти би більше…

Але всього цього не буде, якщо ми не визнаємо, що створені для Божої слави, і приймемо це як первісне призначення для свого життя.

Все інше тоді встане на свої місця. )))

Гріх – як хвороба Альцгеймера…

Результат пошуку зображень за запитом "альцгеймер"За статистикою одна людина з двадцяти віком більше ніж 65 років має хворобу Альцгеймера. У США станом на 2000 рік близько 1,6% населення, як в цілому, так і в групі 65-74 років, мали хворобу Альцгеймера. У групі 75-84 років цей показник становив уже 19%, а серед громадян, чий вік перевищив 84 роки, поширеність хвороби становила 42%. У менш розвинених країнах поширеність хвороби нижча – в першу чергу через те, що тривалість життя там значно менша.

Є дані, що знання більше ніж однієї мови (і вивчення мов), заняття математикою, шахами та інша розумова діяльність знижують ризик захворювання.

Гріхом, як говорить Біблія, уражені 100 чоловік із 100. В будь-якому віці, з будь-якого соціального статусу, обох статей (я все ще впевнений, що людина має дві статі), з будь-яким матеріальним становищем.

Ознаки, або прояви хвороби Альцгеймера: втрата пам’яті або епізодичність пам’яті, порушення мови, апатія – це та інше в різних ступенях проявляється протягом розвитку захворювання.

Хвороба Альцгеймера уражає мозок, гріх уражає розум. Читати далі…

Бути чесним і казати правду…

…не завжди одне і те ж.

Наприклад, в Середньовіччі (так, знову це Середньовіччя) вчитель говорив про те, що Земля плоска і Сонце їздить по небу на колісниці. Він був чесним? Так. Він казав правду? Ні.

Бути чесним круто. Але є вищий рівень. Для цього потрібно шукати правду, знайти правду, пізнати правду, підкоритися правді, служити правді, говорити правду, радіти правді, жити по правді.

“Пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними” – сказав Ісус Христос. Краще не скаже ніхто.

Запитання чи запити? Дещо про ідею для нової книги

Результат пошуку зображень за запитом "bible question"Біблія – ​​книга запитань.

Значення питань як таких і їх роль в комунікації переоцінити важко. Дуже часто ми використовуємо фразу «мистецтво задавати питання», підкреслюючи цим, що питання подібні медичному скальпелю або шпазі і є потужним інструментом (або зброєю) в умілих руках.

Завдяки правильним питанням детектив розслідує заплутану справу і знаходить злочинця.

Завдяки питанням і огляду лікар може встановити діагноз і визначити лікування для хворого.

Завдяки питанням журналіст веде інтерв’ю і, в залежності від жанру та співрозмовника, намагається зібрати потрібну інформацію, дізнатися ставлення до тієї чи іншої події, виявити внутрішній світ іншої людини.

А чи потрібно розповідати про дитину-«чомучку», якя не втомлюється ставити тисячі питань за день?

Діти виростають, але питання не закінчуються. Приходить час нових питань – дуже глибоких, важливих, таких, що визначають сенс усього життя.

Як шкода, що в інформаційну еру замість запитань ми здебільшого користуємося… запитами. Читати далі…

Хурма, шарон и церковь

Я очень люблю шарон. Это такой сладкий, мягкий и сочный фрукт. Без косточек, без твердой сердцевины – 100% удовольствия. И, в отличие от своей сестры – хурмы, он абсолютно не терпкий и не “вяжет” во рту.

А один мой товарищ шарон не любит. Когда же я начал его расспрашивать, оказалось, что шарон он никогда в жизни не пробовал. На самом деле он не любит хурму, а не шарон. Внешне они похожи. На вкус – совершенно разные.

Киев наполнен людьми, которые не любят церковь. На самом деле они не любят не церковь, а организацию, основанную на культе пастора, финансах, власти и злоупотреблениях. При всем желании назвать секту церковью я не могу.

Люди, которые попали в секту, составили свое впечатление и в конце концов решили, что больше они в церковь ни ногой. При этом они даже и не знают, что такое церковь, какова она на вкус, какова она изнутри.

Так что, прежде чем говорить о сектантах, разберись – ты был в настоящей церкви или подделке. Если второе – то именно церковь тебе нужна. Это место, где есть Бог. Это отношения, которые ведут к освящению. Церковь – это то, ради чего Бог создал этот мир и ради чего (или кого) умер на кресте Иисус Христос. Церковь – единственное в этом мире, что имеет будущее. Церковь, а не секта.

Я очень люблю шарон.

Но церковь я люблю еще больше.

READY | SET | GO

Итак, восстанавливаю theOleg.net. Одингодбезфейсбука дал мне очень много, и есть внутренняя потребность делиться этим где-то.

Здесь будут топ-листы книг, фильмов, лекций. Буду размещать авторские статьи и другие материалы – видео, фрагменты книг, инфографику, описания компьютерных программ и приложений.

Надеюсь, что этот ресурс будет полезен хотя бы для нескольких человек. Уже в этом случае буду считать свою скромную миссию выполненой.