БОГ, СУД І ДВОРОВИЙ ФУТБОЛ

В дитинстві, коли ми грали в футбол, то зазвичай обходилися без арбітра. Команди грали між собою, а коли виникали спірні моменти (а вони ох як часто виникали!), останнє слово залишалось за найбільш артистичним, або найголоснішим, або просто за найтехнічнішим гравцем тієї чи іншої команди. Або за тим, кому належить м’яч )))
Дворовий футбол – це унікальний вид спорту, в якому всі обходяться без судді.
І складається таке в мене враження, що наш світ уже довгий час просто «грає в дворовий футбол».
Ми намагаємося голосніше кричати, артистичніше впасти, видерти власну правоту з чужих рук.
Ми хочем, щоб інші грали за нашими правилами. Чим далі, тим категоричнішими ми стаємо, примушуючи інших до наших правил гри.
Політика, соцмережі, спорт з усіма його скандалами, шоубізнес, інститут сім’ї – часом складається враження, що ми не те що за різними правилами граємо, а навіть в різні види спорту – хтось в футбол, хтось в хокей, а хтось в бої без правил.
Ми загралися і забули про те, що в цьому світі є Справедливий Суддя. Саме за Ним буде останнє слово – не за нами. Саме царство Ісуса Христа заповнить нову землю під новим небом, а не моє чи твоє царство.
І коли настане «повернення Короля», і Справедливий Суддя сяде на Свій престол, ніхто не насмілиться качати свої права – а таке ми можемо бачити не тільки в дворовому, але і в цілком професійному футболі – коли так звані «зірки»-мільйонери намагаються натиснути своїм авторитетом та іменем на головного чи бокового рефері. «Перед Ним схилиться всяко коліно», і «віддасть Він кожному згідно з ділами його». У Нього є кубок для переможця і червона картка для грішника.
Політик, олігарх, зірка спорту чи шоу-бізнесу, алкоголік, офіцер поліції, програміст, офіціант, будівельник, космонавт, круп’є, наркодилер, студент – кожен буде відповідати за своє життя.

А якою буде твоя зустріч з Ісусом Христом?

ЧЕСНІСТЬ І ПРАВДА – НЕ ОДНЕ Й ТЕ Ж САМЕ

Перечитай заголовок ще раз. І ще раз, будь ласка.

Можливо, воно тебе здивувало. Не поспішай глузувати чи висловлювати свій гнів. Тим більше не тисни лайк – просто так, за звичкою, необдумано.

“Бути чесним” не завжди значить “казати правду”:

Приклад 1. В епоху Середньовіччя вчителі на уроках говорили про те, що земля плоска. Чи були вони ЧЕСНИМИ, заявляючи це? Звичайно. Вони були чесними, ще б пак – вони вірили в те, що казали! Чи говорили вони ПРАВДУ? Зараз ми достеменно знаємо, що ні (не беремо до уваги купку маргіналів, які створили в Мережі кілька сайтів і заявляють, що «кругла Земля» – то глобальна фальсифікація і масонська чи яка там змова) – Земля не плоска, вона таки кругла.

Приклад 2. Партизан потрапляє в полон і, щоб не видати своїх побратимів, говорить ворогам, що загін знаходиться в квадраті А4, точно знаючи, що вони якраз в цей момент знаходяться в квадраті В1. Карателі вирушають в квадрат А4 і дійсно знаходять там партизанів, які вирішили перебратися в інше місце, коли виникла загроза їх викриття. Чи був полонений партизан чесним? Ні. Але він, як це неймовірно не звучить, сказав правду – мимоволі, не бажаючи того і не здогадуючись про це.

Твердження, з якого починається текст, може бути небезпечним і руйнівним, якщо ти тільки даси йому достатньо місця у своєму розумі. Воно сильне настільки, що може зачепити чи навіть зруйнувати інші твердження, як от:

«…Головне – мати віру, і не так важливо, в що ти віриш.»
«…Кожен має право вірити, у що забажає»
«…Правди як такої не існує, в кожного вона своя»
«…Правда – коли ти завжди говориш, що думаєш»
«…Правда є, але люди нездатні її осягнути»

Пройдемося по цим заявам?

«…Головне – мати віру, і не так важливо, в що ти віриш. Кожен має право вірити, у що забажає».
Це ірраціонально, але це справді так: часом дійсно стається таке, що віра робить чудеса. Людина в онкологічній клініці не має нічого, крім віри – і отримує зцілення. Хтось дуже вірить в те, що протягом року заробить мільйон, і його віра дозволяє йому цього досягнути. Але де межа такої віри? Чи дозволить вона мені стрибнути з багатоповерхівки, вірячи в те, що якимось чином я здолаю силу тяжіння і полечу, куди мені заманеться? А як щодо кишенькового злодія, який має непорушну віру в свою невловимість та безкарність? Чи має він право на таку віру і силу, яку ця віра йому дає? А що якщо хтось матиме віру в процвітання і успіх, і ця віра принесе йому справжній фінансовий рай, але за рахунок інших людей?

«…Правди як такої не існує, в кожного вона своя»
Правда одна. Але обмежені люди (тобто всі люди) спотворюють її в міру своїх знань і значно більше – в міру свого незнання, а потім видають власну щирість і впертість за істину в останній інстанції.
І в наш час, чим більше людське ego, тим менше ми заморочуємося роздумами про Абсолют і пошуком істини. Звикли бачити себе в центрі всесвіту, хай там навіть маленького-свого.

«…Правда – коли ти завжди говориш, що думаєш»
Насправді, істина – не завжди в твоїх думках. Ти можеш бути чесним, навіть дуже щирим, але ти не обов’язково говориш правду. Бути чесним – занадто мало для того, щоб претендувати на істину.
Правда вища за твої думки, глибша за твої роздуми, ширша всіх твоїх ідей.
То що, виходить, що…

«…Правда є, але люди не здатні її осягнути»???
Мабуть все-таки не здатні. Так само, як немовля не може саме собі поміняти памперс, чи приготувати їжу. Немовляті потрібна допомога. І нам потрібна допомога когось більшого, ніж людина.

Біля 2000 років тому Ісус назвав Себе «Дорога, Правда і Життя». В нашому світі заявити навіть те, що ти знаєш істину – то вже сміливо. Але сказати, що ти і є істина??? Хтось сказав, що для цього треба бути або найбільшим брехуном у світі, або божевільним, або богом. В свій час я зупинився на третьому варіанті – після довгих вагань, досліджень і роздумів.

Так, я чесно говорю про те, що Ісус Христос є Правда.

Ісус не просто кличе нас бути чесними. Його заклик набагато складніший і цікавіший водночас – ми маємо шукати правду, пізнати правду, підкоритися правді. Для цього треба докласти деяких зусиль. Для цього треба мужність, коли якісь світоглядні твердині будуть падати, як фортеці з піску.

А коли це відбуватиметься в нашому житті, вкрай важливо пам’ятати, що Істина і Любов – нерозлучні. Втім, то вже тема іншого тексту…

Читати далі…

Гріх – як хвороба Альцгеймера…

Результат пошуку зображень за запитом "альцгеймер"За статистикою одна людина з двадцяти віком більше ніж 65 років має хворобу Альцгеймера. У США станом на 2000 рік близько 1,6% населення, як в цілому, так і в групі 65-74 років, мали хворобу Альцгеймера. У групі 75-84 років цей показник становив уже 19%, а серед громадян, чий вік перевищив 84 роки, поширеність хвороби становила 42%. У менш розвинених країнах поширеність хвороби нижча – в першу чергу через те, що тривалість життя там значно менша.

Є дані, що знання більше ніж однієї мови (і вивчення мов), заняття математикою, шахами та інша розумова діяльність знижують ризик захворювання.

Гріхом, як говорить Біблія, уражені 100 чоловік із 100. В будь-якому віці, з будь-якого соціального статусу, обох статей (я все ще впевнений, що людина має дві статі), з будь-яким матеріальним становищем.

Ознаки, або прояви хвороби Альцгеймера: втрата пам’яті або епізодичність пам’яті, порушення мови, апатія – це та інше в різних ступенях проявляється протягом розвитку захворювання.

Хвороба Альцгеймера уражає мозок, гріх уражає розум. Читати далі…

Бути чесним і казати правду…

…не завжди одне і те ж.

Наприклад, в Середньовіччі (так, знову це Середньовіччя) вчитель говорив про те, що Земля плоска і Сонце їздить по небу на колісниці. Він був чесним? Так. Він казав правду? Ні.

Бути чесним круто. Але є вищий рівень. Для цього потрібно шукати правду, знайти правду, пізнати правду, підкоритися правді, служити правді, говорити правду, радіти правді, жити по правді.

“Пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними” – сказав Ісус Христос. Краще не скаже ніхто.

“Об источнике веры”. Підписуюсь!

«Получается, что для фундаменталиста объектом веры служит Библия, тогда как для апостолов и пророков объектом веры был Бог и посланный Им Иисус Христос. Ни в одном древнем символе веры не сказано, что вера утверждается на истинном понимании сути и природы Писаний. «Бог нам оставил Себя», – учил Александр Мень, «а не книгу». Иаков боролся с Богом, а не с учебником по Систематическому богословию. Так что, мы верим в Бога не потому, что мы сформулировали истинное представление о Библии и богословии, а потому что человек по своей природе есть религиозное, то есть, высокодуховное существо. Большая часть людей приходит в церковь не из-за Книги, а потому что нуждаются в прощении, будущем, надежде и любви. О Библии, как ни странно, они узнают позже.»

В.Шлёнкин, джерело.