Якщо тобі виповнилося 27 – ти живеш довше, ніж прожили Анна Франк (15), Тупак Шакур (25), Лєрмонтов і Єсєнін (26).
Якщо тобі вже 28 – ти пережив або пережила Курта Кобейна, Емі Уайнхауз, Джима Морісона (всі вони померли у 27). І десь у твоєму віці відійшов Хіз Леджер – “той самий” Джокер…
37 років прожили Пушкін, Артюр Рембо, Вінсент Ван Гог. Не дожили до 37 леді Ді та Мерилін Монро. Цілком можливо, ти читаєш ці рядки і розумієш, що вони молодші за тебе?..
Якщо тобі 43 – в Уґанді чи Китаї до тебе ставилися б як до довгожителя. В чомусь це правда, бо ти живеш довше, ніж сотні мільйонів малознайомих тобі людей. І довше, ніж Висоцький, Елвіс та Леся Українка.
Ми нічим не кращі за всіх цих людей, як і вони не кращі і не гірші за нас.
Врешті решт, питання не в тому, СКІЛЬКИ жити, а в тому – ЯК. Ми це відчуваємо, бо ж питаємо один одного “Як живеш?”, а не “скільки живеш?”))
Не ми вирішуємо, скільки жити (лише дехто сам приймає рішення, коли померти. Чи вірне – інше питання).
Недаремно хтось сказав: “життя – це Божий дар тобі. Що ти зробиш зі своїм життям – стане твоїм даром Богу”.
Якщо тобі не подобається твоє життя, сама думка про вічність може видатися страшною мукою – що? отак існувати і ніколи не померти?? Але якщо ти дозволиш змінити своє життя Тому, Хто помер у 33, але досі Живий – тебе чекає безліч відкриттів.
І щось млосно-радісне, що одні люди називають “надією”, інші – очікуванням Вічності.
Київ, 29 жовтня 2020 року…
Коментувати через...