Справжня церква

В продовження свята Трійці та теми церкви.
 
Біблія дуже конкретна. Вона нагадує всім, що СПРАВЖНЯ ЦЕРКВА – ЦЕ:
 
СІЛЬ, А НЕ ЦУКОР (Мф 5:13). Блискуче зауваження, яке зробив, якщо не помиляюсь, Олександр Савич. «Бути цукром» значить намагатися бути солодким – догоджати їм, м’яко стелити, уникати конфронтації, говорити так, щоб нікого не образити. Бути сіллю значить пробуджувати спрагу – «я теж хочу того ж, що маєш ти».
 
СВІТЛО, А НЕ БЛИСК (Мф 5:14). Світло справжнє. Блиск фальшивий. Світло – це Бог. Блиск – це світ з його ілюзіями та міражами. Світло зігріває, блиск вабить до себе. Світло нещадне до недоліків, показуючи їх такими, які вони є. Блиск просто заліплює очі і робить підсліпуватим.

Читати далі…

“Господи, якщо Ти є…”

– мабуть, саме такими словами починаються молитви мільйонів нецерковних людей. Ідея такої молитви – виклик і умова-прохання, щоб Бог доказав Своє існування.

Якщо Бог відповів на молитву – Він є, і Він є Бог. Якщо не відповів – або не Бог, або взагалі нема.

Насправді ж такий метод богопізнання не працює. Саме те, що Бог НЕ відповідає на мою молитву, є найкращим доказом, що Бог є Бог. Бо якби Він робив все, що я скажу, то богом був би я, а Він був би якимсь джином.

У нас є діти. Можете уявити собі, що батьки ніколи і ні в чому не відмовляють своїм дітям? Страшна картина. Тільки погані батьки можуть так робити.

Але ми любимо дітей. Ми розуміємо, що вони не все знають і розуміють. Ми не хочемо, щоби вони зазнали шкоди, але бажаємо дати їм найкраще.

Якби Бог виконував всі наші прохання, Він не був би особою, а просто Силою, яку треба навчитися викликати і правильно спрямувати.

Звісно, в реальному житті ми можемо розриватися на частини від несправедливості, бажання щось отримати чи досягнути своєї цілі. Так само, як і діти розриваються від плачу в супермаркеті чи біля кіоску з морозивом. Хтось може сказати: “не треба порівнювати дитинство з справжнім життям!” – зауважу, що дитинство не менш справжнє, ніж дорослість, і емоції такі ж, навіть часом гостріші.

Ми всього не знаємо і не розуміємо. Але головне, про що не треба забувати, і що дійсно має значення, то це три простих слова:

БОГ Є ЛЮБОВ

Церква на Марсі?

Християнська організація Acts29 і приватна аерокосмічна компанія SpaceX анонсували партнерську угоду про те, що місіонери-засновники церкви відправляться на Марс в числі чи не перших колоністів «червоної планети».

Світлина від Oleg Pavlishchuk.Ілон Маск, засновник і головний виконавчий директор SpaceX, проголосив план колонізації Марсу, що розпочнеться у 20-х роках 21 століття. Він назвав себе людиною не релігійною, але зауважив наступне: «Релігія є корисною для суспільства, і було б недбальством заселяти планету без неї».

Метт Чендлер, президент Acts29, був готовий стати тим самим місіонером, взявши «квиток в один кінець», але через довготелесу статуру (майже 211 см) і нестандартно довгі для космічних подорожей кінцівки був забракований медичною комісією.

Стів Тімміс, генеральний директор Act29, планує використати це партнерство, щоб розпочати нову стратегію “Глибоке буріння, високі досягнення”. Англієць сказав журналістам: “Я думаю, буде дуже добре, якщо б Євангелія досягла Марсу”.

http://www.acts29.com/acts-29-plant-on-mars/

Додам від себе, що Метт Чендлер тісно співпрацює з Марком Дрісколлом, колишнім пастором церкви під назвою Mars Hill у Сіетлі. Савпадєніє? )))

А якщо серйозно, то подібна заява має більше іміджеву цінність, ніж можливу реальність.

З усією повагою до Ілона Маска і SpaceX, я згідний з тими, хто бачать в «місті на Марсі» нову вавилонську вежу. Час інший, але люди ті самі:
– Ілон Маск якось заявив: «не хочу бути поганим пророком у своїй вітчизні, але в майбутньому Земля, можливо, переживе катастрофу, і ми вимремо. Альтернатива цьому – людство повинне стати «міжпланетним видом».
– При будівництві вежі в Вавилоні люди сказали: «Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворім собі ім’я, щоб ми не розпорошувались по всій землі».

Оскільки я вірю Біблії, то визнаю наступне:

1. Людству як біологічному виду не загрожує повне зникнення.

2. Мені особисто не загрожує забуття після смерті – тому я не повинен надіятися на Ілона Маска, SpaceX чи якогось супермена, щоб врятуватися самому, або збирати гроші на евакуацію дітей. Ісус зробить це гарантовано і безкоштовно. Моє спасіння і моє життя – в надійних руках.

3. Історія людства після Великого Суду продовжуватиметься не на іншій планеті, а на Новій Землі під новим небом. Що буде далі – не знаю і категоричним бути не хочу. Але Новий Єрусалим як центр богопоклоніння буде точно не на Марсі.

4. Ісус дав Велике доручення бути Його свідками «в Єрусалимі, Юдеї, Самарії і до краю землі (!)». Далі не потрібно ))

Разом з тим висловлюю своє захоплення тими людьми, які готові стати «безумними заради Христа» і служити людям в найвіддаленіших місцях, хай то буде село в джунглях Амазонії чи колонія на Марсі.

А ви що думаєте?