Уяви, що ти дивишся футбольний матч. 22 атлети, троє (останнім часом п’ятеро) арбітрів. Це основні дійові особи. А є ще тренери, помічники, запасних футболісти.

Уяви, що тобі треба дивитися одночасно два матчі. 44 футболіста, 10 суддів. А є ще тренери, їх помічники, запасні…

А уяви, що ти дивишся одночасно всі матчі української Прем’єр-ліги. Для цього тобі знадобиться 8 телеекранів. Доведеться слідкувати за 176 польовими гравцями, 40 арбітрами і близько 160 чоловік – тренери, запасні тощо.

Реально вслідкувати за перипетіями гри, побачити малюнок кожної команди, ба навіть вчасно помічати зміни в рахунку кожної гри?

А якби довелося ще слідкувати за вболівальниками (це приблизно ще тисяч 80)?

Mission impossible…

Після таких роздумів особливого сенсу для мене набуває одне із Божих імен, названих в Біблії: Ель-Роі, – “Бог, що бачить мене”.

Він не просто дивиться в мою сторону, Він реально бачить мене, моє серце і все моє життя. Навіть моє майбутнє.

І разом із тим Він не перестає мене і кожного з нас любити, співчувати та брати головну участь у житті…

Є чудова фраза: “Коли Бог дивиться на тебе, Він бачить тільки тебе”.

Бачить і бажає всякого добра…