theOleg.net

Діоген

Батьки Вадіма пили горілку. На сина часу не було, тому раннє дитинство він провів… у діжці. Ні тата, ні маму він особливо не пам’ятає - вони займалися “своїми” справами і увагу йому майже не приділяли.

Інвалід

Через надмірне перебування у бочці у Вадіма деформувалися ніжки (вони коротенькі, безсилі і ростуть в різні сторони), не дуже добре працювали ручки. 5 лютого йому виконується 18 років, і він має отримати першу групу інвалідності.

Сирота

Батьків позбавили їх прав, і Вадіма з сестрою забрали до дитячого будинку. Там було не дуже добре - старші били і знущалися, вихователі не могли уділити кожному достатньо уваги…

Геній

Вадім почав малювати в 10 років. Сподобалося. Взяв кілька уроків, почав перемальовувати твори Томаса Кінкейда. В нього дуже добре виходить…

Завтра-післязавтра я розкажу більше про Вадіма. А історія складатиметься з інших слів: Син. Християнин. Художник.

Буде відео!

P.S. Підкажіть, хто може допомогти цьому хлопцеві стати членом Спілки художників України і організувати виставку його робіт? Що для цього потрібно?

P.P.S. Скоро буде його сайт, а поки що привітання з його Днем народження (5 лютого) можна публікувати тут… Я передам!

Буває часом таке (вранці, як правило), що ноги твої - ніби пружини, і в будь-який момент ти можеш зірватися з місця і бігти, кинувши сумку з ноутбуком, тяжку куртку і навіть наручний годинник.

Фото Simone'B

Бігти, не втікаючи і не наздоганяючи - просто ради руху. Бігти дуже швидко, ледь торкаючись ногами землі-снігу-трави-асфальту. Не зважати на оточуючих людей, радіти можливості пересуватися своїми ногами. Не для того, щоб схуднути - просто щоб дати вихід енергії, що наповнює м’язи ніг і спини та лоскоче тебе ізсередини.

Але, як правило, ти не біжиш. Бо ноутбук кинути дуже шкода, сніг сьогодні дуже густий, а попереду напружений день, і потрібно зберегти сили :).

Приступ латентної романтики…

Саме так називається нова спільнота у ЖЖ (українською мовою). Вона доступна за адресою http://community.livejournal.com/biblestudy_ua/.

Що це таке?

Особисто я переконаний, що Біблія у 21 столітті - не прикол, не діагноз і ніяким боком не збірка казок та легенд. Це практика життя мільйонів людей по цілому світу, і читати Біблію в наш час можна і потрібно.

Разом з тим слід визнати, що книга ця непроста, і зрозуміти написане в ній досить складно. Що ж робити? Відмовитися від читання? Шукати вже готові відповіді?

Пропоную наступне: всі, хто читають Біблію і знаходять у ній щось незрозуміле, задають питання спільноті biblestudy_ua, а ми всі разом шукаємо відповідь.

Спробуємо?

• В суботу 30-го січня.
• З 10-ї до 16-ї години.
• Рівне, Черняка, 9 (Дім Євангелія, актова зала).
• Вхід і вихід вільний.
• На обід - піцца.
• Сума внеску за обід - 20 грн з людини.
• Спікер - Ел Фрізен (Канада).
• Запрошуються всі бажаючі.
• Попередня реєстрація - можна відписуватися в коментах на theOleg.net.
• Теми лекцій: “Виховання дітей”, “Вирішення конфліктів у сім’ї”.

Ніби все…

Довгенько я нічого не писав і навіть не відповідав на коментарі. Даруйте. Минулий тиждень довелося провести далеко від інтернету, в глухому закутку Київщини - санаторії Журавушка, де проходила чергова конференція лідерів християнських таборів.

Скажу одразу - табори, і в тому числі християнські, відживають як клас. Бо змінився час. Про це саме говорив Джон Ешман в доповіді “Що сталося з християнськими таборами Америки”. Якщо коротко - відвідуваність складає близько 17% і невпинно падає, бо тінейджери не хочуть залишати приставки і інтернет, а батьки не хочуть, щоб діти їх ночували не вдома.

Але найбільшим враженням від конференції для мене і нашої знімальної групи був жахливий холод…

Особливо тяжко було в кінці, коли довелося заводити наш бус і чухати додому, бо наступного дня мали заїхати “майданісти” з Донбасу :).

За допомогою танців, бубна, троса, присадок, холодного старту, Спрінтера, викруток-ключів та інших аксесуарів машина завелася, і ми навіть доїхали до Рівного, тільки кілометрах в 10 від міста полетіла турбіна… Добре, що не в Коростишеві!

Найближчим часом постараюся компенсувати свою відсутність.

Пропоную вашій увазі фрагмент статті Віктора Коструба (pematv.org). Особисто мені його думки дуже імпонують, я готовий підписатися майже під кожним словом.

До речі, стаття перекликається з програмою “Орієнтир” на тему “Панувати чи служити”. В онлайні програму можна переглянути тут (ч.1) і тут (ч.2), відкриється в новому вікні.

Я сравниваю доверие с воздухом. Если бы из помещения, в котором вы сейчас находитесь, выкачали весь воздух, что бы произошло с вашим интересом к статье? Вы не думали бы ни о чем другом, кроме возможности глотнуть воздуха.

Единственно важным мотивом в такой ситуации было бы ваше выживание. Но сейчас, когда воздуха достаточно, такого мотива нет. В этом и заключается одно из величайших открытий в области человеческой мотивации: удовлетворенные потребности не мотивируют.

Доверие обеспечивает взаимоотношения психологическим кислородом. До тех пор, пока уровень доверия достаточно высок, взаимоотношения во всех сферах жизни будут эффективными, и о доверии никто не задумывается. Но как только уровень доверия снижается до критической отметки, ни о каком сотрудничестве мы не думаем: лишь бы выжить.
Continue reading Віктор Коструб: Довіра як кисень, поки є - не цінуєш…

Банально? Думаю, що ні. Є велика різниця між фразою простою і банальною.

Щоб побудувати висотний будинок, величезні гроші буквально вкопують в землю, і тільки після цього можна “підніматися”.

А ще глибина визначає силу. Чим міцніший фундамент, тим більше його можна завантажити, і він витримає.

Ну і терористи ховають бомбу не на верхніх поверхах, а в підвалі - щоб підірвати те, що тримає всю будівлю.

А глибина - це не те, що видно всім людям. Це певний внутрішній стрижень, ба навіть цілий внутрішній світ, який визначає мою силу духа і моральні якості.

…Сьогодні знімали семінар Сергія Гаврилова. Мудрий чоловік, - бо глибокі речі пояснює простими словами і прикладами. Скоро будуть диски з лекціями. Кому цікаво - звертайтесь.